Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №910/28248/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/28248/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Саранюка В.І., Татькова В.І.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь" м.Мелітополь Запорізької областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 рокуу справі№910/28248/15 Господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь" м.Мелітополь Запорізької областідо Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м.Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаОСОБА_4 м.Мелітополь Запорізької областіпровизнання поруки припиненою

За участю представників сторін:

від позивача: Ганжа В.С. (дов.б/н від 07.10.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_5 (дов. б/н від 07.10.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року позовні вимоги задоволено повністю; визнано припиненою з 19 січня 2009 року поруку товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь", встановлену відповідно до договору поруки №SR-SME200/085/2007/2 від 24.04.2007 року, що укладений між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Золота осінь".

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутня попередня згода Поручителя на зміну умов основного договору, що призвело до збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року у справі №910/28248/15 (судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/28248/15 скасовано; резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/28248/15 викладено в наступній редакції: "У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, про визнання поруки припиненою - відмовити у повному обсязі."

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки підставою для припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну є не будь-яка зміна умов основного зобов'язання, а лише така, внаслідок якої обсяг відповідальності поручителя збільшується; судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами договору поруки передбачено відповідальність Поручителя перед відповідачем за виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором, в тому числі і в разі зміни в бік збільшення бази (залишку суми кредиту) для нарахування відсотків за користування кредитом.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота осінь" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/28248/15.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, ПАТ "ОПТ Банк" просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Крім того, є аналогічна справа №910/28249/15 між тими ж сторонами про визнання іншого договору поруки припиненим.

У судовому засіданні, представник позивача та третьої особи, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника позивача та третьої особи, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОПТ Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОПТ Банк" (Кредитор, Банк) та фізичною особою ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено Кредитний договір №CM-SME200/085/2007 відповідно до п.2 якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, а позичальник приймає його на відповідних умовах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається с фіксованого відсотка (у розмірі 4.7%) + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами цього Договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно Банком. На момент укладання цього Договору FIDR становить 7,5 % (сім цілих п'ять десятих) процента річних.

У відповідності до п. 4 ч. 1 Кредитного договору, повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником платежів, що зменшуються.

Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині №2 цього Договору. Ануїтентні платежі - сума кредиту та процентів щомісяця погашаються рівними частинами на протязі всього строку дії кредитного договору. Платежі, що зменшуються - щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок коштів по кредиту.

У відповідності до п. 1.3.5. Розділу 2 Кредитного договору, в день видачі Кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити Банку комісію визначену Частиною 1 цього договору. Згідно розділу №1 комісія банку за оформлення справи з відкриття кредитного рахунку, в розмірі 1% від розміру кредиту.

Пунктом 1.4 розділу №2 визначено порядок нарахування процентів та ставки таких процентів.

Згідно з п. 1.4.1.1 Кредитного договору у разі використання фіксованої ставки, проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів.

Відповідно до п.1.4.1.2 Кредитного договору встановлено, що у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR+ Фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів.

Плаваюча процента ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього Договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу). (п.1.4.1.3 Кредитного договору).

Пунктом 1.4.1.3.2 Кредитного договору встановлено, що плаваюча процента ставка фіксується відповідно до умов цього Договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи зі ставки FIDR (фактично діючої на дату коригування) + Фіксований платіж з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до цього Договору.

Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до цього Договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов ст. 1.5 цього Договору. (п. 1.4.1.4 Кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника по Кредитному договору, 24.04.2007 року, між Банком (як Кредитором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Золота осінь" (як Поручителем) було укладено Договір поруки №SR-SМЕ200/085/2007/2 відповідно до п. 1.2. якого Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно п. 5.1 Договору поруки, кожне повідомлення, що може бути наданим Сторонами відповідно до цього Договору (крім вимоги Кредитора згідно з п. 3.4. цього Договору) складається у письмовій формі та вручається або надається відповідній Стороні на її адресу, які визначені в цьому Договорі (або інші адреси, які адресат визначив у попередньому письмовому повідомленні наданому іншій Стороні).

Судом першої інстанції встановлено, що 19 січня 2009 року, між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору (надалі - Додатковий договір), відповідно п. 2.1. якого, сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору наступного змісту.

Пунктом 2.1.1 Додаткового договору, сторони погодили викласти Графік Платежів в новій редакції (Додаток №1 до цього Договору).

Проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначаються у Графіку Платежів (Додаток № 1) на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п. 2.1.2.1. цього Додаткового договору та інших положень Кредитного договору (п.2.1.2 Додаткового договору до Кредитного договору).

Повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів буде здійснюватись шляхом сплати Позичальником Ануїтентних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку Платежів, який є невід'ємною частиною цього Додаткового договору (Додаток № 1) та шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок (2.1.2.1 Додаткового договору до Кредитного договору).

В строк до 19 січня 2009 року сплатити Банку комісію за зміну умов фінансування в розмірі 976,97 грн. згідно діючих Тарифів Банку (2.1.2.2 Додаткового договору до Кредитного договору ).

Згідно п. 2.1.4 Додаткового договору до Кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-яких своїх зобов'язань встановлених умовами Кредитного договору та/чи цього Додаткового договору, Фіксована процентна ставка чи Фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставка, що застосовується за Кредитним договором (Плаваюча чи Фіксована процентна ставка)) - відсотки) підвищується на 2% річних, в порядку передбаченому цим Додатковим договором.

Відповідно до п. 2.1.5 Додаткового договору до Кредитного договору, підвищення процентної ставки, передбачене п. 2.1.4. цього Додаткового договору, буде здійснено в силу порушення Позичальником будь-якого свого зобов'язання передбаченого Кредитним договором та/чи цим Додатковим договором та не потребує укладання будь-якого додаткового договору до Кредитного договору чи Графіку Платежів у новій редакції, та Сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми Кредиту, при цьому процентна ставка по Кредиту підлягає підвищенню в перший Банківський день місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з підпунктів Кредитного договору та/чи цього Додаткового договору.

Також, судом встановлено, що між Банком та Позичальником було укладено наступні додаткові договори до кредитного договору: Додатковий договір №2 від 18.03.2014, Додатковий договір №3 від 29.09.2014.

Спір у справі, виник у зв'язку з тим, що на думку позивача порука, яка виникла на підставі Договору поруки №SR-SME200/085/2007/2 від 24.04.2007 року припинилася в силу приписів частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України. На обґрунтування даної позиції, позивач зазначає, що у зв'язку з укладенням між Банком та Позичальником додаткового договору №1 до Кредитного договору, були внесені зміни до умов Кредитного договору (п. 2.1, 2.14, 2.15), що збільшували розмір кредитних зобов'язань Позичальника та відповідно Поручителя (Позивача) по Кредитному договору, на підставі чого позивач просив визнати договір поруки припиненим з моменту збільшення кредитних зобов'язань, а відтак і обсягу відповідальності поручителя, тобто з 19.01.2009 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Тобто, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, і кредитором боржника.

У ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. (вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 5 лютого 2014 року по справі № 6-160цс13.)

Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, відсутні. (вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.01.2011 року у справі № 3-62гс10.)

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. (п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Суди попередніх інстанцій встановлено, що відповідно п. 1.1. Договору поруки, за цим Договором Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його Боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки (Суть і строк боргових (забезпечених) зобов'язань), порукою за цим Договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником кожного і всіх його Боргових зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій строк і в такому порядку, як встановлено у Кредитному договорі. Зокрема порукою забезпечуються вимоги Кредитора щодо:

(а) Повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику. Боржник зобов'язаний повернути Кредитору повну суму отриманих Боржником кредитних коштів не пізніше 24 квітня 2017 року. Сума отриманого кредиту може скласти 150 000,00 доларів США (сто п'ятдесят тисяч доларів 00 центів).

(б) Сплата процентів за користування кредитом. Боржник зобов'язаний сплатити проценти за користування отриманим ним кредитним коштами, наданими згідно з Кредитним договором, в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в Кредитному договорі. Проценти сплачуються щомісяця. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не Банківський день - платежі здійснюються Боржником в Банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передбаченого дня поточного місяця. При повному поверненні кредиту, проценти сплачуються одночасно з поверненням. Проценти на прострочений кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту.

(в) Сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів. За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені згідно Кредитного договору строки, Боржник зобов'язаний сплатити Кредитору пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочи. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно Кредитного договору.

Пунктом 2.2. Договору поруки (Розмір Боргових зобов'язань) сторони погодили, що на дату укладання цього Договору розмір Боргових Зобов'язань, забезпечених порукою становить 150 000,00 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми відповідно до п.2.1. цього договору.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписанням договору поруки поручитель надав згоду на подальше можливе змінення розміру боргових зобов'язань, забезпечених порукою, навіть у разі зміни сум, які встановлені відповідно до п.2.1. договору поруки.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що відповідно до п.2.2.1. Договору поруки в редакції Додаткового договору №1 від 18.03.2014 року передбачено, що в разі зміни, в тому числі збільшенні розміру боргових зобов'язань та/чи інших зобов'язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов'язання забезпечуються порукою в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору, а підписання поручителем цього договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору.

Аналогічні положення містить п.2.2.1. додаткового договору №2 від 29.09.2014 року.

Дослідивши умови договорів поруки та кредиту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що умовами договору поруки передбачено відповідальність Поручителя перед Відповідачем за виконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі і в разі зміни в бік збільшення бази (залишку суми кредиту) для нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо посилань позивача на зміну ставки FIDR, судом апеляційної інстанції зазначено, що кредитним договором №CM-SME200/085/2007 від 24.04.2007 року передбачено порядок визначення розміру процентів. Так, для розрахунку процентів за користування кредитом банк використав плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 4,7 % річних + FIDR, що формується на основі процентних ставок за строковими депозитами для фізичних осіб, при цьому банк на власний розсуд установлює такі проценти (п.п. 1.4.1.2. - 1.4.1.3.2). Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 4,7 % річних) + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк до 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). При цьому сторони висловили свою цілковиту згоду щодо передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки. Тобто, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2015 року у справі №908/4682/15 за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про стягнення 58 968,11 доларів США, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь" на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" - 56 554 доларів США 05 центів США, що еквівалентно 1 247 931 грн. 45 коп. основного боргу по кредиту, 2 414 доларів США 06 центів США, що еквівалентно 53 269 грн. 07 коп. процентів за користування кредитом та 26 024 грн. 01 коп. судового збору.

У вказаному рішенні зазначено: "Судом визнаються безпідставними доводи відповідача про підвищення Банком в односторонньому порядку плаваючої ставки FIDR оскільки, як встановлено вище судом, розділом 1.4. кредитного договору сторони передбачили, що плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу).

Також, суд виходить з того, що оскільки додатковий договір від 29.09.14 № 2 до договору поруки був укладений між сторонами та підписаний в той же день, що і додатковий договір від 29.09.14 № 3 до кредитного договору між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, в якому сторони (Банк та Позичальник) передбачили повернення частини кредиту та сплати процентів шляхом сплати Позичальником ануїтентних платежів, що визначені у графіку платежів (додаток № 1 до додаткової угоди від 29.09.14 № 3) та визначили процентну ставку в розмірі 12,70% (FIDR+4,7%), то ТОВ "Золота осінь", підписуючи додатковий договір від 29.09.14 № 2 до договору поруки, надало згоду на: - зміну зобов'язання щодо умов повернення суми кредиту та процентів шляхом сплати ануїтентних платежів; - встановлення процентної ставки в розмірі 12,70% (FIDR+4,7%)".

Врахувавши викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота осінь" м.Мелітополь Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року у справі №910/28248/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: В.І. Саранюк

В.І. Татьков